Батькам майбутніх першокласників

         ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ

         Планування розпорядку дня

З року в рік батьки майбутніх учнів задаються одним і тим же питанням: як організувати режим дня першокласника? Компенсувати шкільні навантаження першокласнику допоможе правильно складений режим дня, переконані дитячі лікарі. На їхню одностайну думку, це найкращі ліки від перевтоми.

          Батьки, звичайно, можуть внести у розпорядок дня свої поправки з урахуванням часу занять у школі (в першу або другу зміну), але основні моменти все-таки краще не міняти. Отже, дитина встала (за годину-півтори до виходу в школу), зробила ранкову зарядку, поснідала (сніданок обов'язково повинен бути гарячим, і не варто сподіватися, що дитина поснідає в школі). Потім час, проведений в школі... Добре, якщо малюк дитсадівський. Режим дня у нього вже налагоджений і цілком підходить школяреві початкових класів. Правильно вчинили батьки, які не поспішили влітку відмовитися від вже встановленого дитсадівського розпорядку дня – ця гарна звичка відмінно послужить і після першого вересня.

          Прийшовши зі школи, дитина повинна обов'язково відпочити, а не сідати відразу ж за уроки (а так, на жаль, нерідко і буває у першокласників, які навчаються в другу зміну). Непродуктивно відразу після школи братися за уроки. Найкращий час для виконання домашніх завдань – з 8 до 12 ранку (якщо дитина навчається у другу зміну) і з 16 до 18 (якщо в першу). Відпочити дитині краще на повітрі, в активних іграх, в русі. Медики вважають: нормальний час прогулянки для школярів молодших класів – не менше двох-трьох годин на день.

         Для дітей ослаблених, які часто хворіють, зі слабкою нервовою системою, найкращим відпочинком буде півторагодинний денний сон у добре провітреній кімнаті. Особливо шестирічкам для відновлення сил після навчання не завадить поспати пару годин, радять педіатри. Сон допомагає не тільки нервовій системі дитини, сприяє ще і розвантаженню опорно-рухового апарату і служить хорошою профілактикою порушень постави. Ще один важливий момент, як ми допоможемо школяру організувати приготування домашніх завдань. Дуже часто цей процес затягується години на дві: у першокласника не сформовані ще навички самостійної роботи. Максимальна тривалість роботи у молодших школярів – не більше 25-30 хвилин, у деяких і того менше. Дитині необхідні 15-хвилинні паузи для збереження працездатності. Починати приготування уроків педагоги радять з менш складних, а потім переходити до більш важких завдань.

         Особливо важливу роль для першокласників грає нічний сон. Малюкові необхідно спати не менше 10-12 годин на добу. Доведено: недосип посилює стомлюваність, а хронічний недосип обов'язково дасть про себе знати погіршенням пам'яті та уваги, працездатності.

          На підтвердження того, що режим необхідний, чимало прикладів: першокласник навчається з труднощами, завжди млявий, швидко втомлюється, на уроках частенько позіхає, робить багато помилок – то букви пропустить, то не може вирішити найпростіший приклад. Мама годинами сидить з ним за уроками, а успішність все падає. У дитини з'явилися синці під очима від постійного перевтоми. Просто дитячому організму складно впоратися зі шкільним навантаженням, зберегти працездатність при сумбурному розпорядок дня, і як наслідок – неправильний розподіл навантаження на його ще не звиклий до шкільного життя організм.

Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.

Саме тому ми постаралися відповісти на "недитячі" питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників та для шкільних психологів і вчителів початкових класів для роботи з батьками.

Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама-вчителька входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "Петров", "Сидоров" і т. д.

Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.

Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.

Вчимося порядку. Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був Машею-растеряшею. До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.

"Доросла" кімната. У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.

Шийте чи грайте в шахи. Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, тільки якщо малюка вдасться зацікавити).

Є ще один спосіб: щодня протягом місяця пропонувати дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давати їй якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію по цьому малюнку.

Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Добре, якщо б перша вчителька написала листа майбутньому учневі, розповівши про те, як вони цікаво будуть проводити час у школі, скільки всього нового він дізнається, як багато друзів з'явиться. Якщо домогтися творчого підходу від учителя не вдалося, розповісти про все це повинні батьки. Ще від них вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

Не залякуйте оцінками. Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.

Жартуйте над дитиною. Наприклад, прізвище – Пузирьов. "Для профілактики" образ батьки можуть іноді називати малюка Пузир або бульбашка, щоб такі прізвиська були для нього на слуху. Тоді в школі вони не будуть для нього неприємною несподіванкою.

Більше рольових ігор. В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще – майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою.

Не "ліпіть" вундеркінда. За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією. Педагоги та психологи не радять відточувати уміння дитини до досконалості, наприклад, вчити його читати не 30 слів за хвилину, як годиться першокласникові, а 60. Так, з одного боку, бути лідером серед своїх однолітків приємно будь-якій дитині, але з іншого – відсутність "конкуренції" вбиває прагнення поліпшувати свої навики. У той час як успіх того ж сусіда по парті – хороший стимул для "відсталого" першокласника навчитися читати трохи швидше.

Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий – нехай скаже, яку річ замінили.

Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).

Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

         Десять заповідей для батьків

1.                Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

2.                Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри ), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

3.                 Не ставтеся до дитини зневажливо. Не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.

4.                 Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

5.                 Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення-запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

6.                 Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

7.                 Постарайтеся хоч інколи дивитеся на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

8.                 Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

9.                 Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

10.            Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити».

Чи готова ваша дитина йти до школи?

Зазвичай батьків майбутніх першокласників хвилює безліч запитань: чи зможе їхня дитина навчатися в школі, чи досить вона розвинена, що їй слід уміти напередодні навчання в школі.

За допомогою цього тесту Ви можете оцінити підготовленість Вашої дитини до школи.

Т Е С Т

Відповідайте на запитання «так» або «ні».

1. Чи часто Ваша дитина заявляє про своє бажання йти до школи?

2. Вашу дитину найбільше цікавлять атрибути школи (портфель, книжки, нове «доросле» становище), аніж можливість більше довідатися нового й багато чого навчитися?

3. Ви вважаєте, що Ваша дитина досить посидюща й уважна навіть під час виконання не дуже привабливого для неї завдання?

4. Ваша дитина товариська як з дітьми, так і з дорослими?

5. Ви не впевнені в тім, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення ( наприклад, по телефону)?

6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно?

7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати?

8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад?

9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети?

10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти?

11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)?

12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах( наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)?

13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру ( наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», «черевики», «чоботи»)?

14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова ( «весело» - «сумно»)?

15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками?

16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах?

17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки?

18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою?

19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами?

20. Їй подобається розфарбовувати або малювати?

21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені?

22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку?

23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: «дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)?

24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана?

Порівняйте свої відповіді з ключем.

Ключ відповідей

Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь.

Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли «ні», то зарахуйте ще по 1 балу за кожну відповідь.

Підрахуйте загальну кількість балів.

Якщо вона становить:

20-24 бали, то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань.

15-19 балів, Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі.

14 і менше балів, кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху й піти до школи підготовленою.

ГОТУЄМОСЯ В ПЕРШОКЛАСНИКИ (консультація для батьків)

Готовність дитини до школи не є прос­тим показником, тоб­то таким, коли можна сказати — вона є або її немає. Готовність до школи вбирає в себе усі ті ре­зультати, до яких ви прагнули рік за роком усі 6—7 років, і день у день, виховуючи сина чи доню, створю­вали умови для їх всебічного розвитку. Спеціалісти-психологи на перше місце ставлять моти­ваційну готовність до навчання. Тобто, коли дитина має правильне уявлення про школу і її вимоги: «Мені вже 7 років, я хочу йти до школи, щоб вивчитись добре пра­цювати, стати лікарем, модельєром, конструктором», — говорить дитина. Іноді в дітей не зовсім правильна мотивація: « У школі краще, ніж у садочку, — каже дитина, — там не треба спати». «У школі є перерва, можна виходити в коридор і бігати». Діти з таким уявленням про школу зустрінуть­ся з непередбачуваними труднощами і вже за кілька днів, якщо вдома і в школі не надати їм відповідної до­помоги і підтримки, скажуть, що вони до школи не хо­чуть. А є й такі, котрі наче й знають про вимоги до шко­ляра і водночас бояться, непокояться: «У школі дуже важко, я не знаю, чи хочу йти до школи, якось страш­но...». Так! Діти теж потребують поради психолога. Але ж і знання не в усіх майбутніх першокласників однакові. А зараз ста­ли звичними вступні співбесіди. У деяких школах це навіть щось на зразок іспи­ту: не складеш — не зарахують! Звичайно, за рів­нем знань діти різ­няться. Зрозуміло, чим більше дитина знає, тим упевненіше почувається в школі. Але іноді і в малих «вундеркіндів» вини­кають труднощі — діти не завжди вмі­ють чітко висловити свою думку, вчасно відреагувати на запи­тання, відстояти свою позицію. Цьому ще доведеться вчитись і вчитись... тому не варто розділяти дітей на «розумних» і «не дуже», влаштовуючи екзамен дошкільнятам. Інша річ, коли вчителі й спеціалісти хочуть краще познайомитись, поспілкуватись з майбутніми учнями. Цього не варто боятися. Отже, виходить, що деякі майбутні проблеми, з якими зіткнулися сьогоднішні дошкільнята восени, можна прогнозувати? Так! Це можна передбачити. Наприклад, тип темпера­менту дитини безпосередньо пов'язаний з тим, яким уч­нем вона стане. У жвавих, життєрадісних, рухливих сангвініків часто проблеми з тим, що вони непосидючі. Від уповільнених флегматиків не можна вимагати швид­кого залучення до процесу роботи. Меланхоліки — швидко втомлюються, а холерики — непослухи і забіяки. Це загалом. А якщо брати конкретну дитину — тут низка проблем, з приводу яких варто порадитись. Тому батькам важливо знати темперамент своєї дитини хоча б і для того, щоб знайти ключ до її поведінки, а іноді й пояснити вчителеві, чому дитина саме така. Нерідко батьки опиняються в такій ситуації, що дово­диться відстоювати особистість своєї дитини перед авторитарною позицією вчителя. На чиєму боці тоді пси­холог? Психолог завжди на боці дитини. Дитина — не пога­на і не хороша, вона така, якою є. І ще. Не можна порівнювати дітей з іншими дітьми. Слід порівнювати дитину з нею ж, але днем, місяцем, роком раніше. Як вона змінилась, чого досягла? А любов батьківська — це душевна, а не розумова категорія. Вона повинна зігрівати й захищати дитя усе життя, давати силу, підтримувати у важку хвилину... Звичайно, не лише радість, а й почуття великої гордості охоплює ваших донечку чи сина, коли ви разом ку­пуєте і приносите додому шкільні речі. Дитина хоче поділитися своєю радістю з бабусею, дідусем, з дітьми у дворі чи в сад­ку. Таке емоційне піднесення треба підкріпити уважним ознайомленням з кожною річчю,   дослідити   з   май­бутнім учнем її призначен­ня, де вона зберігатиметься вдома, в ті дні, коли її не треба нести до школи (на столі, у шухляді), і як розміс­титься у ранці, в портфелі? Як чистити і прасувати шкільну форму? Як вішати на плічки у шафу? Спеціально повправляйтеся з дитиною у складанні речей до ранця Це може бути вашим щоденним заняттям протягом тижня — перед вечірньою казкою. Щоб уникнути одноманітності, заняття може проводитися як гра «Збери до школи ра­нець». Гра «Збери до школи ранець» Перед грою ще раз розглянути з дитиною ранець: який він привабливий за формою, кольором, зручний за розміром, конструкцією. З любов'ю зроблений, щоб ним було приємно користуватися, ходити до школи. Повправлятись у застібанні та розстібанні блискавок, липучок, замочків, розглянути всі відділення, поговори­ти про їх призначення. Чим краще учень доглядає свій ранець, тим довше ця річ служитиме. Переходимо до гри. На столі лежить ранець і кілька предметів: пенал, олівці, ручка, зошити, папка, торбинка для сніданку. Дитина має швидко й охайно зібрати речі до ранцю. Гра закінчується, коли всі речі складено й ранець закритий. Другого дня гру повторити, використовуючи годин­ник — визначати, скільки часу потрібно для того, що маленький абітурієнт правильно та охайно склав реч: до ранця. Ви зробили все, що могли, що підготувати малюка до важливого етапу його житті — до першого класу. І все ж таки ви неспокійні — як же вон все буде? І ваша дитина теж нер­вує, переживає. Щоб перевірити і заспо­коїтися, потрібно перевірити/ що знає ваша дитина про школу, про те, як треба по* водитися в нових умовах. Простий тест для завтрашнього школяра Поставте   вашому   школяреві такі запитання:  1. Як учні звертаються до вчительки? 2. Якщо ти хочеш про щось запитати вчительку, то як  треба привернути до себе увагу? 3. Що кажуть, коли під час уроку конче треба вийти в туалет? 4. Що таке урок? 5. Як вчителька і учні дізнаються,що  вже час починати урок? 6. Що таке перерва? 7.   Для чого потрібна перерва? 8.    Як у класі називаються столи, за якими учні сидять під час уроку? 9.   На чому вчитель пише, коли пояснює завдання?10.Що таке оцінка? 11.Які оцінки вважаються добрими, а які поганими! 12.У класі навчаються однолітки чи діти різного віку 13.Що таке канікули? 14.  Що ти робитимеш, коли закінчаться всі уроки,а мама по тебе ще не встигла прийти?

Цікаві способи навчити дитину рахувати

Корисні навички рахування потрібні як у математиці, так і у реальному житті. Уміння дітей правильно підрахувати що-небудь, особливо гроші, часто є приводом для занепокоєння батьків. Тому необхідно якомога раніше розпочати навчання вашого малюка рахувати. Але зробити це не завжди просто. Щоби полегшити це інколи важке завдання, ви можете скористатись цікавими способами лічби, запропонованими в даній статті, і вони неодмінно привернуть увагу та сподобаються вашим дітям.

Заняття 1: разом з дитиною розповідайте лічилки

Спільне промовляння або проспівування лічилок – це кращий спосіб навчити рахувати дитину віком від трьох до п'яти років. Діти звертають особливу увагу на цікаву музику й пісні. Таким чином, пісні та ігри, пов'язані з числами й лічбою, добре допомагають викладати базові математичні навички.

Мама кличе гусенят:
- Раз, два, три, чотири, п'ять!
Раз – гусятко золотисте,
Два – гусяточко сріблисте,
Три – гусятко чорно-біле,
П'ять – мале дуже сміливе.
А четвертий – боягуз,
Знову сів під пишний кущ.
І кричить: мерщій сюди!
Як дістатися води?
- Шість, сім, вісім! Що ви, знову
Починаєте розмову?
- Дев'ять, десять, гей, виходьте!
Пісеньку свою заводьте!
Спершу треба підкріпиться,
На сніданок в нас пшениця!
Всі прибігли гусенята.
Воду люблять, як малята!
Будуть снідати, старатись,
Щоб разом в ставку купатись...
(Шторм В.)

Або ось, наприклад:

У бабусі у селі
Повно звірів у дворі:
Перший звір – корова Зорька,
Два – козел рогатий Борька,
Три – це півник-співунець,
Вбік червоний гребінець,
А чотири – хрюша-свинка
Брудний п'ятачок і спинка.
Ну а курочки – це п'ять.
Буду сім'ї рахувать:
Шість – пташата й мама-качка,
Сім – із мамою собачка,
Вісім - голуби під дахом,
Дев'ять – миші-сіромахи.
Ну а десять – це гусак,
Не боюсь його ніяк.
(Гула В.)

Крім кумедних лічилочок мами можуть рахувати під музику пальці на руках і на ногах. Спільне проспівування чисел і рухи тілом сприяють запам'ятовуванню дитиною правильної послідовності чисел.

Заняття 2: використовуйте для лічби печиво й дитячі картки

Сьогодні у продажу є величезна різноманітність дитячих карток із цифрами. Нехай дитина частіше грає з ними. Не здійснюючи надмірного тиску, просіть малюка розкласти картки по порядку. Повторюйте цей процес щодня, доки дитина не освоїться з цифрами й лічбою.

Печиво та крекери також чудово привертають дитячу увагу. Рахуйте крекери вголос, перш ніж запропонувати їх дитині. Попросіть її рахувати кожне печиво, яке вона відправляє до рота, і постійно хваліть її за хорошу роботу. Діти люблять печиво й неодмінно отримають задоволення від лічби.

Заняття 3: використовуйте для лічби кубики та східці

Попросіть дитину побудувати башту з кубиків, що з'єднуються. Нехай вона рахує вголос кожний кубик, а коли дорахує до десяти, нехай зруйнує вежу. Діти зазвичай люблять усе ламати й тому, швидше за все, будуть проявляти велику зацікавленість до будівництва, лічби і руйнування кубиків.

Щоразу, коли діти йдуть угору або вниз по сходах, просіть їх рахувати сходи. Вони часто люблять підійматись і спускатись, тому це може допомогти їм легко навчитись рахувати.

Заняття 4: грайте в магазин

У себе вдома спорудіть «овочевий ринок» з кількома картоплинами, помідорами й цибулинами. Дайте дитині гроші й попросіть її купити дві картоплини, три помідори і чотири цибулини. Делікатно виправляйте дитину, якщо вона принесла неправильну кількість овочів.

Якщо вашій дитині сім чи більше років, разом з нею вирушайте на справжній овочевий ринок і попросіть заплатити за овочі власноруч. Це дозволить їй зрозуміти значення грошей і правильний спосіб поводження з ними.

Заняття 5: учіть дітей рахувати в товаристві

Запросіть кількох дітей у гості і нехай вони сядуть у коло. Просіть їх рахувати від одного до ста (тисячі) і дайте набір маленьких іграшок. Нехай діти грають з ними. Попросіть їх набрати в руки якомога більше іграшок, голосно рахуючи їх. Можна навіть улаштувати маленький конкурс.

Використовуючи ці кумедні способи, ви неодмінно зробите процес рахування цікавим.

П'ятнадцять способів навчити дітей рахувати

Для деяких ігор, запропонованих далі у статті, знадобиться більш ніж один учасник. Тому ви можете запросити в гості друзів вашої дитини, внаслідок чого заняття стануть ще більш ефективними.

Набори для рахування. Використовуйте індексні картки в якості основи для наклеювання дрібного рахункового матеріалу. Для навчання рахувати дітям необхідно порахувати кількість предметів на кожній індексній картці.

Рахування всякої всячини. В якості поверхні для рахунку використовуйте невелику маркерну дошку. На дошці кожної дитини напишіть цифру. Діти повинні визначити цифру й відрахувати (покласти) на дошку відповідну кількість рахункового матеріалу. Перевірте правильність виконання завдання, а потім попросіть дітей стерти цифру на дошці. Напишіть нові цифри. Це завдання дозволяє кожній дитині працювати у власному темпі й у відповідності зі своїми індивідуальними здібностями. Деякі діти працюють із цифрами від 1 до 5, а інші можуть відраховувати більше десяти предметів рахункового матеріалу. В якості матеріалу можна використовувати різноманітні цікаві предмети, наприклад, пластикових ящірок або павучків з магазину дешевих товарів, маленькі формочки, ключі, черепашки й т. п.

Картки з крапками. Картки з крапками можна виготовити з індексних карток і кольорових наклейок круглої форми. Виготовте картки для кожного числа від одного до десяти, напишіть відповідну цифру на всіх картках. Діти рахують уголос і кладуть на кожну картку кількість рахункового матеріалу, що відповідає кількості крапок на ній. Цей метод корисний, коли діти лише починають учитись рахувати, а крапки допомагають їм покласти правильну кількість рахункового матеріалу на картку. Картки з крапками доступні у друкованих версіях в Інтернеті.

Рахування фруктів. Приліпіть наклейки круглої форми на дно пластикових тарілок і накрийте їх прозорою плівкою. На кожній тарілці повинна бути різна кількість крапок. Діти рахують кількість крапок на тарілці, називають число й відраховують відповідну кількість фруктів, які потім кладуть на тарілку. Для цього заняття можна використовувати будь-який вид рахункового матеріалу. Ця вправа схожа на «Картки з крапками», за винятком того, що ви не пишете кількість крапок на тарілці, тому що в цій грі метою є рахування й точна відповідність рахункового матеріалу крапкам, а не визначення числа.

Гра-квест. Діти кидають кубик і рахують кількість клітинок для переміщення фішки на ігровому полі. Такі ігри призначені для різних рівнів навичок лічби, як і аркадні ігри.

Ігри на рахування й визначення відповідності. Для цієї гри знадобляться чисті аркуші паперу (картки) та наклейки із зображенням автомобілів. Кожну цифру представляють дві картки. Діти рахують автомобілі на кожній картці та відшукують картки з аналогічною кількістю автомобілів. Наклеюйте наклейки із зображенням машинок в різних напрямках, щоб картки не виглядали ідентичними, щоб дітям дійсно довелося рахувати машинки.

Доміно. Діти рахують і складають разом елементи доміно з однаковою кількістю точок.

Штампи на пластиліні. Діти втискують у пластилін штамп із цифрою й відраховують кількість скляних кульок, які треба також втиснути у пластилін.

Малювання різної кількості предметів. Щоби проілюструвати число, діти малюють прості картинки (веселку, квіти, сонце, повітряні кульки, чоловічків і т. п.). Наприклад, для числа три вони можуть намалювати три будиночки.

Риби в озері. У цій грі діти використовують навички визначення чисел і лічби, щоби по порядку відправити певну кількість рибок плавати в синьому озері з повсті. Рибок теж можна вирізати з повсті або придбати в магазині й написати на кожній її номер (цифри від 1 до 9, наприклад).

Гра «сонечко». У цій грі два рівні. Треба взяти набір кольорових пластинок із пластмаси, проштампувати їх різною кількістю сонечок (божих корівок, бедриків), а в кутку записати цифру, що відповідає кількості сонечок на пластині. Діти визначають цифру, а потім поміщають на кожну божу корівку на пластині рахунковий матеріал, рахуючи корівок уголос. На зворотному боці пластини написана цифра, але немає штампу сонечок. Більш досвідчені діти можуть визначати цифру та класти відповідну кількість рахункового матеріалу на чисту пластину. Для перевірки вони можуть повернути пластину іншою стороною.

Рахуємо літаки. Протягом місяця рахуйте, скільки літаків пролітає над вашим дитячим майданчиком за той час, доки ви граєте на ньому з дітьми. Щоразу, коли діти бачать літак, вони повинні тримати в голові кількість літаків за день (зазвичай не більше трьох). Потім, коли ви приходите додому, додавайте кількість літаків за сьогодні до загального числового списку літаків. Діти часто самі підходять до списку й рахують, скільки літаків пролетіло на даний момент.

Книги з числами. Діти визначають цифру на сторінці, потім малюють на ній відповідну кількість павучків, наприклад, за допомогою фломастера. Перед тим як перейти до проведення цього заняття, діти повинні добре навчитись рахувати за допомогою рахункового матеріалу, щоб вони не засмучувались, якщо при виконанні завдання щось піде не так.

Таємничі шкарпетки. У цю гру діти грають у парах. Для гри знадобляться одна шкарпетка і п'ять плоских кольорових скляних кульок (плоскі кульки хороші в якості лічильного матеріалу тим, що вони не котяться й «не розбігаються»). Одна дитина кладе кілька кульок у шкарпетку. Інша дитина засовує в неї руку й рахує кульки на дотик, не виймаючи їх зі шкарпетки, далі каже вголос, скільки кульок вона нарахувала. Потім діти можуть дістати кульки й перевірити правильність відповіді.

Смарагдові нитки. Нанизуйте на нитки різну кількість кольорових пластикових камінчиків (намистин) від одного до десяти. У кожної дитини повинен бути набір намиста з камінчиками від одного до десяти, та один набір карток, пронумерованих від одного до десяти. Діти виймають по одному намисту зі шкатулки, рахують кількість камінчиків на ньому і відшукують картку з номером, що відповідає кількості камінчиків.